Як запорожці виконали договір із імператором і вдарили по османах
— Діду, а що було далі з тим королівським словом? — Грицько підкинув трісок у багаття, від чого в нічне небо знявся сніп яскравих іскор. — Козаки ж узяли імператорські дукати й прапори від Лясоти... Чи дотримали вони обіцянки, чи турецький султан виявився сильнішим?
Олекса стиха засміявся, а його очі в спалахах вогню знову заблищали тим знайомим, загартованим у боях вогником. Він повільно провів долонею по вусах і сказав:
— Козацьке слово, малий — то не суховій у степу, воно залізом скріплене. Отримавши клейноди від Рудольфа II, запорожці не чекали осені. Вони розгорнули таку війну на півдні, що в Стамбулі дахи тремтіли від жаху.
Осінь 1594 року. Виконуючи союзницькі зобов'язання перед Священною Лігою, запорозьке військо на чолі з гетьманом Богданом Микошинським та легендарним Северином Наливайком вирушило у великий похід проти Османської імперії та її васала — Молдавського князівства. Вони мали перетнути розрахований ворожий тил, розірвати зв'язок між татарами й турецькою армією та скувати сили султана на Дунаї.
Перший нищівний удар упав на турецьку фортецю Тягиню (Бендери) та замок Білгород (Аккерман). Козаки діяли із блискавичною швидкістю: уночі підійшли під мури, зламали ворожу варту й спалили посад фортець, знищивши турецькі арсенали й продовольчі склади, які готувалися для походу на Європу.
Але найжорстокіші бої чекали на запорожців у Молдавії. Наприкінці 1594 року поблизу Цецори та на річці Прут козацьке військо зійшлося у кривавих сутичках із господарем Ароном Тиранулом та турецько-татарськими загонами. Наливайко й Микошинський застосували свою улюблену тактику — рухомий табір із возів, обставлений гарматами. Османи кидали в атаку тисячі вершників, але козацький залповий вогонь із самопалів і фальконетів буквально викошував лави ворога.
— То була пекельна зима, — голос Олекси став суворішим. — Воювали в снігах, по коліно в багнюці та кризі. Наливайко зі своїми міщанами й запорожці Микошинського діяли як один злагоджений кулак. Вони змусили молдавського господаря зректися васалітету перед султаном і перейти на бік антитурецької коаліції!
У результаті цього походу запорожці повністю зруйнували плани Османської імперії щодо удару по Центральній Європі. Турецький султан був змушений перекинути значні сили з австрійського фронту на Дунай, аби захистити власні кордони від козацьких набігів.
Олекса вибив люльку об чобіт і підсунув до себе палаючу головешку:
— Похід 1594–1595 років довів усьому світові: козаки не просто забрали імператорське золото, вони відпрацювали його кожною краплею своєї й ворожої крові. Вони врятували Відень від турецької навали ще за сотню років до того, як про це написали в європейських підручниках.
