У «слугах» шукають спосіб працювати під час тривалих повітряних тривог. І одна з ідей — депутати спускаються в укриття і голосують зі смартфонів.
“Слуги» продають, як це сучасно і практично.
Але проблема значно глибша за техніку.
Голос народного депутата — це не лайк у застосунку.
Це персональна конституційна відповідальність за рішення держави.
У сесійній залі зрозуміло, хто присутній і хто голосує. Є публічний процес. Є електронна система. Є можливість зіставити дію конкретного депутата з результатом.
Що відбувається, коли замість цього з’являється смартфон?
Як гарантувати, що людина голосує саме особисто? А не технічний персонал проставляє необхідні галочки?
Як виключити кілька пристроїв або використання різних облікових записів?
Як незалежно перевірити, що оголошений результат точно відповідає поданим голосам? А не порахували, «як треба»?
Можна придумувати дедалі складнішу авторизацію, контроль Wi-Fi, підтвердження Лічильної комісії.
Але виникає просте питання: навіщо створювати проблему, яку потім героїчно вирішуватимемо технологіями?
Є інша модель. І ми її вже проходили у значно страшніші дні — під час облоги Києва навесні 2022 року.
Складні питання заздалегідь узгоджуються фракціями. Нічия позиція не відкидається апріорі. Працюють комітети і робочі групи. Обговорення можна проводити онлайн. Суперечливе питання не виноситься, доки не знайдено прийнятного рішення.
А коли немає безпосередньої небезпеки — депутати заходять до сесійної зали і особисто та публічно голосують за підготовлений пакет рішень.
Швидко. Прозоро. Без парламенту у смартфоні.
І є ще один аргумент.
Під час тривоги військовий не переходить воювати у смартфон. Рятувальник не гасить пожежу дистанційно. Водій не залишає автобус. Працівники критичної інфраструктури продовжують роботу.
Дивно було б створювати для народних депутатів особливу реальність, у якій головна проблема війни - як зручніше працювати з підвалу.
Війна вимагає адаптувати парламент. Але вона не повинна робити парламент менш парламентом.
Навпаки.
Чим важчі обставини - тим важливіші особисте голосування, прозора процедура і відповідальність за кожне рішення.
Консенсусна модель 2022 року цікава не тому, що вона «зручніша за телефони». Вона змінює центр ваги парламентської роботи: з механічного добування 226 голосів - на попереднє вироблення рішення. Це дуже добре узгоджується з вимогою «ЄС» щодо повернення інституціям функціональності.
Не треба переносити нинішню погану парламентську практику з сесійної зали у смартфон. Треба повернути нормальну парламентську практику - домовлятися, готувати рішення, а потім особисто за них відповідати
