Якщо коротко про російську державну традицію, то формула проста: спершу — «чесне слово», потім — «воєнна хитрість», а далі — «нас там нє било». І так уже століттями.
Честь і порядність у їхніх генералів та вождів — це щось із фантастики; реальний інструментарій — шантаж, брехня, підлість і підстави під виглядом «братньої допомоги»..
У ніч проти 21 серпня 1968 року до празького аеродрому «Рузине» проситься «бідолашний цивільний Ан-24». Термінова аварійна посадка, людяність, допоможіть…
Чехи дозволяють. Створюється ідеальна картинка гуманності. А з «цивільного» борту вискакують спецпризначенці, миттєво захоплюють вежу й відкривають небо для десанту. В їхніх книгах це ніжно назвали «обманний маневр». У нормальній мові це називається простіше — підлість.
Поки радянські війська оточують будівлю ЦК КПЧ і вивозять керівництво країни до Москви, пропаганда розганяє стару платівку: «змови буржуазії», «заколот», «західні кукловоди».
Класика жанру — завжди винен хтось інший, а ми, як завжди, рятуємо. Про печеньки, щоправда, тоді ще не здогадались.
Чехословацька армія на той момент не була слабкою і цілком могла чинити спротив. Тому в хід пішов улюблений інгредієнт російської політичної кухні — фальшиві гарантії. Найвище керівництво армії запрошують «на переговори» під особисте «чесне слово» маршала Гречка. А далі — миттєвий арешт. Офіційна назва: «військова хитрість». Неофіційна — «коли слова коштують рівно нуль»..
Минуло кілька десятиліть — сценарій той самий, географія інша. Іловайськ, 2014 рік. Обіцяють «зелений коридор». Кажуть про безпеку, домовленості, офіцерську честь. В результаті — розстріляні колони, знищені люди, навіть свої, що були в полоні. А потім традиційне «це все не ми». Військова хитрість 2.0..
Під Донецьким аеропортом лунає ще одна магічна формула — «слово російського офіцера». Обіцяють тільки забрати тіла загиблих і не стріляти. Під прикриттям цього «слова» мінують конструкції й підривають будівлю.
Честь? Ні, не чули.
Хитрість? Так, ось це — фірмове..
Якщо копнути глибше в історію — там усе за тим самим лекалом. «Гарантії безпеки», «чесне слово», «ніхто нікого не зачепить». А потім баржі, розстріли, репресії, вирізані міста.
Змінюються прізвища правителів, змінюються прапори, а методичка — постійна.
І от тепер ті самі люди з тієї самої традиції раптом заговорили про «мирні переговори». Дуже зворушливо. Але є одна дрібниця: мирні слова в їхньому виконанні завжди закінчуються зносками дрібним шрифтом і тим самим присмаком «воєнної хитрості».
Тому пам’ятати історію — не пафос, а техніка безпеки.
Бо «чесне слово» з кремля — це завжди тест на наївність співрозмовника. І відповідь у них одна й та сама:
Обман спочатку.
Обман посередині.
Обман у фіналі.
А все решта — декорації..
А що там наша квартальна влада.. А їй смішно.
Найтупіше, що можна робити під час війни — це іржати, немов на концерті, коли ворог щодня трощить твої міста, вбиває людей і методично валить енергосистему.
Але у нас нова національна розвага: «ха-ха, росія стріляє старими ракетами з радянських деталей». Так, звичайно, дуже смішно. Особливо на тлі руїн і похоронів. Мабуть, головне — щоб меми були дотепні, а не щоб міста були цілі..
8 січня росія вдарила по Україні потужним комбінованим ударом.
По Львову вони запустили «Орєшнік» — ракету, яка летить зі швидкістю 13 тисяч кілометрів на годину. І збивати її нам банально нічим — але це ж дрібниці, головне потім поржати в ефірах.
Росіяни заявили, що ракета влучила по Львівському авіаремонтному заводу, де ремонтували техніку і робили дрони. Ті самі дрони, якими наші «зелені» чиновники так пафосно хизувалися на камеру..
Наша влада, як завжди, включила режим «всепропало, але не сьогодні»: ракета просто впала, ніхто не постраждав, і взагалі - це росіяни хотіли налякати Європу. давайте не драматизувати.
Класичний жанр — «оптимізм на руїнах».
І замість удару у відповідь — у повітрі лише звук аплодисментів студії.
Замість того, щоб ворогу вимкнули світло та розвалили хоча б якесь реальне виробництво, нам знову показали шоу у стилі 95-го кварталу..
Українські ЗМІ дружно за методичками почали висміювати «Орєшнік»: мовляв, у ньому радянські деталі, ракеті місце у музеї. Ну так, дуже смішно — особливо тим, кому ці «музейні експонати» прилітають у будинки. Де тут сміятися — біля вирви чи на цвинтарі?.
І от ще «сюрприз».
У Києві тієї ж ночі, за словами росіян, удари нанесли по місцях, де виготовляли дрони. І тут хочеться сказати неприємну правду: ворог не дурний.
Він не дивиться наші відео «для натхнення», він дивиться їх як розвіддані.
Наші чиновники, захлинаючись від власного піару, показують цехи, обладнання, локації, фасади будівель — а ворог чемно занотовує і потім туди б’є. Це називається війна, а не інстаграм..
Поки нам розповідають, що росія «тупа» і «стріляє старим металобрухтом», цей «металобрухт» стабільно долітає до цілей і робить з будинків попіл. А ми натомість живемо у світі міфічних суперзброєнь і «фламінго», які існують переважно у відеороликах.
У реальному світі летять їхні ракети.
У віртуальному — наші переможні картинки..
Тієї ночі десятки ракет і «шахедів» знеструмили Київ. Місто без світла, без опалення, без нормального функціонування. Люди мерзнуть у квартирах, магазини закриваються, мер просить виїхати з міста — цілком логічно, бо треба рятувати людей.
Але «слуги» не пропустять шанс.
Не допомогти киянам — ні, це зайве.
Зате моментально запустили атаку на Кличка: він винен, він не зміг захистити, він поганий. У всьому винен будь-хто, тільки не ті, хто роками пиляли гроші на обороні енергооб’єктів..
Про те, що гроші розкрадали саме «правильні люди», краще не згадувати.
Замість відповідальності — звичне перекладання провини.
Замість відповіді ворогу — гра в політичні інтрижки.
Президент не здатний ані захистити країну, ані дати реальну відповідь. Але роль грає бездоганно — картинка, сльози, промова, відео.
Реальність?
Реальність у темряві, без світла і тепла..
І поки нам розповідають, що ворог «дурний», цей «дурний» уважно дивиться всі відео наших чиновників, фіксує координати, відслідковує виробництва дронів і ракет — і б’є туди точно і боляче. А ми продовжуємо сміятися на фоні вибухів.
Vadim Kirpichenko
