14 квітня Державна Дума росії ухвалила у першому читанні законопроєкт, який дозволяє використання російської армії для захисту громадян рф у разі їхнього арешту, кримінального або іншого переслідування судами іноземних держав. На перший погляд це звучить як звичайна захисна норма. Нібито держава дбає про своїх громадян. Але якщо трохи покопатися в деталях, стає зрозуміло, що за цим законом стоїть щось значно серйозніше, ніж бажання захистити заблуканого туриста від несправедливого суду.
Перше на що треба звернути увагу це саме голосування. За законопроєкт проголосували 413 депутатів Держдуми. І як цікаво, що жоден парламентар не виступив проти і не утримався. Це фактично означає повну підтримку ініціативи на першому етапі розгляду. У парламенті, де будь-яка незгода з Кремлем давно перетворилась на особисту небезпеку, одностайне голосування не є показником суспільного консенсусу. Це радше показник того, що ініціатива надходить зверху і вважається стратегічно важливою.
Друге питання це хто саме підготував цей документ. Документ підготувало Міністерство оборони рф. Не Міністерство закордонних справ, не прокуратура, не правозахисні органи, а саме військове відомство. Це суттєвий момент. Адже коли питання захисту цивільних громадян вирішує армійське міністерство, значить, мова від самого початку йде не про правові механізми, а про силові. Третій момент, це формулювання самого закону навмисно розмиті. У тексті законопроєкту не уточнюється, у який саме спосіб може здійснюватися використання армії для захисту осіб, які перебувають під арештом або переслідуванням за межами Росії. Це не недбалість юристів, а архітектурне рішення. Розмите формулювання дає Кремлю можливість застосовувати закон у будь-якій ситуації, яку він сам вважатиме відповідною. Сьогодні це звучить як захист затриманого бізнесмена, завтра може виглядати як привід для введення військ.
Показово також, що голова комітету Держдуми з оборони Андрій Картаполов під час обговорення документа заявив, що такі зміни потрібні для захисту російських громадян і компаній за кордоном. І також як відповідь на «антиросійську політику», яку, за його словами, проводять інші держави. Тут у двох реченнях криється вся логіка. Основний момент, що закон поширюється не лише на фізичних осіб, але й на компанії. Тобто потенційно на весь тіньовий бізнес Кремля за кордоном. А наступний цікавий момент, що будь-яке правове переслідування росіянина в іноземному суді Москва вже наперед називає «антиросійською політикою». Що вже автоматично легітимізує військову відповідь на нього.
Щоб зрозуміти, навіщо цей закон потрібен саме зараз, варто поглянути на те, що відбувається з російськими судновласниками. У січні 2026 року США затримали нафтовий танкер «Bella 1» після більш ніж двотижневого переслідування в Атлантиці. Того ж дня затримали ще один танкер. 22 січня Військово-морські сили Франції затримали танкер «Грінч», який перебуває під міжнародними санкціями. Це не поодинокі випадки. Захід системно і послідовно бере під контроль судна, які обходять санкції і фінансують російську воєнну машину. Російський тіньовий флот тепер перевозить понад 80% усієї російської сирої нафти. Тобто йдеться про «артерію», через яку тече значна частина бюджету, що фінансує війну в Україні. І саме коли цю «артерію» почали перекривати, з’явився закон, який дає Путіну право посилати армію «захищати» тих, кого затримали.
Видання, яке належить російському олігарху і випускає інформацію, яка вигідна для Кремля, «Коммерсант», опитало експертів Росії. І ті допускають, що закон може слугувати законодавчим оформленням захисту суден тіньового флоту від затримань іноземними державами. Іншими словами, новий закон може стати юридичною основою для ескортування підсанкційних танкерів військово-морськими силами. Примітно, що вже у квітні цього року британська береговозахисна служба зафіксувала, як фрегат Чорноморського флоту «Адмірал Григорович» супроводжував два підсанкційних танкери вздовж узбережжя Великої Британії. Закон лише закріплює юридичну рамку для того, що де-факто вже відбувається.
Але є ще один, більш очевидний адресат цього законопроєкту. Після того як Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Путіна і уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової. За незаконне вивезення дітей з України. Тоді ж російська влада впроваджувала відповідні законодавчі норми. Однак до цього часу погрожувала покаранням лише тим людям всередині самої Росії, які намагались би допомогти МКС виконати цей ордер. Юрист-міжнародник Григорій Вайпан вважає, що новий законопроєкт є додатковою акцією залякування інших держав. Російські офіційні особи від 2023 року погрожували військовою відповіддю тим, хто наважиться заарештувати Путіна. Тепер ця погроза набуває форми закону. Експерти називають ініціативу «акцією залякування» і зазначають, що поправка повторює американський закон «Про захист американських військовослужбовців». Який неофіційно називають «законом про вторгнення до Гааги». Американський закон був ухвалений 2002 року незадовго до вторгнення США до Іраку та спрямований на захист військовослужбовців США від переслідування Міжнародним кримінальним судом. Паралель тут промовиста. росія відверто копіює логіку понад двадцятирічної давності, проте робить це в набагато агресивнішому геополітичному контексті. Адже сама знаходиться в стані активної війни і вже має чинний міжнародний ордер на арешт свого президента.
Окремо варто розглянути географічний вимір цього закону. Законопроєкт внесли на тлі серії попереджень з боку НАТО та європейських розвідок про можливу підготовку росії до конфлікту з однією чи кількома країнами Альянсу. Зокрема, влітку 2025 року глава Федеральної розвідувальної служби Німеччини заявляв про ризик провокацій у країнах Балтії за «кримським сценарієм». У лютому данська розвідка повідомляла про здатність Росії розпочати масштабну війну в Європі протягом п’яти років. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте погодився з цими оцінками, тоді як начальник Генштабу Франції генерал Фаб’єн Мандон закликав готуватися до можливого зіткнення з Росією у найближчі 3-4 роки. Логіка підготовки до балтійського сценарію виглядає наступним чином. У країнах Балтії проживає значна кількість людей з російськими паспортами або громадян, яких Москва вважає «своїми». Будь-яке кримінальне провадження проти такої особи, чи то за шпигунство, чи за диверсію, може бути названо «переслідуванням росіянина», що автоматично потрапляє під дію нового закону. Це саме той «кримський сценарій», про який попереджає Захід. Адже спочатку провокація, потім «захист своїх», потім введення сил.
Андрій Коваленко з Центру протидії дезінформації РНБО прямо говорить про те, що закон є частиною когнітивної операції проти Європи. І спрямований він насамперед на країни Балтії. Мета проста, залякати європейські суспільства настільки, щоб вони самі обирали проросійських політиків в надії уникнути війни. Механізм також очевидний, адже якщо люди відчувають реальну загрозу воєнного конфлікту, вони схильні підтримувати тих, хто обіцяє мир будь-якою ціною. Важливо також розуміти, що Путін і зараз без будь-яких нових законопроєктів може отримати згоду Ради федерації на введення військ. Тому ініціативу вважають насамперед інструментом інформаційної загрози. Це принципово змінює характер документа. Він не стільки надає нові повноваження, скільки легалізує загрозу в очах міжнародного співтовариства. Відтепер Москва може говорити, що «Ми діємо за законом». І це саме по собі є частиною інформаційної операції.
Поставимо всі факти поряд. Закон готувало Міністерство оборони рф. За нього проголосували одностайно всі 413 депутатів. Формулювання навмисно розмиті. Він з’явився одночасно із затриманням суден тіньового флоту на Заході, водночас із чинним ордером Міжнародного кримінального суду на арешт путіна і паралельно з попередженнями розвідок Німеччини, Данії та Франції про підготовку росії до нового конфлікту в Європі. Кожен із цих елементів окремо може виглядати як збіг. Разом вони утворюють чітку картину. Цей закон є інструментом, який одночасно захищає фінансові схеми Кремля, залякує міжнародні правові інституції і готує правове підґрунтя для майбутніх провокацій проти країн НАТО.
Секція Дельта групи «Інформаційний Спротив»
