І, якщо ВР ухвалить закон про вільне володіння вогнепальною зброєю, я з цим змирюся.
***
Але волів би, щоби держава, легалізувавши зброю,
забезпечила мені захист від невгамовних любителів підлити ружейного мастила у вогонь нашої і без того розбурханої дійсності
***
1. Коли йдеться про вільне володіння зброєю, то найперше запитання: а як зробити, щоб нею володіли ті, хто має, і не змогли заволодіти, ті хто не повинен?
Перевірки МВС і дозволу психіатра для відсіювання зерен від полови замало.
Як на мене, спокійніше було би, якби претендентами на володіння зброєю впритул зайнялася СБУ.
Бо ж не хотілося, аби держава законним чином озброювала російських деверсантів-ініціативників, чи вітчизняних радикалів, у яких руки чешуться: як би то скинути черговий "антинародний режим".
***
Утім "глибинна" перевірка особи - то лише перший крок. У законі, я думаю, має бути проведена чітка грань між різними статусами людини в її відносинах зі зброєю.
***
2.От, наприклад, базовий статус - володіння і зберігання. Тут, начебто, все ясно.
Громадянин, перевірений СБУ, отримує дозвіл, купує короткоствол, ховає зброю вдома у сейф (аби не дістали руки допитливих діточок і бунтівних підлітків), і в разі проникнення когось чужого в житло має повне право відстрілюватися від непроханого гостя.
Словом, "мій дім - моя фортеця". Виняток - засвідчені прояви домашнього насильства та факти перешкоджання павоохоронцям у їх спробах зайти до квартири з ордером.
У таких випадках погроза поліцейським (навіть усна) зброєю (навіть легальною) має бути обтяжуючою обставиною у кваліфікації дій її власника.
***
3. Зовсім інший статус - це дозвіл на відкрите носіння зброї на тілі.
Відкрите носіння означає, що ви, виходячи з дому, маєте тримати зброю у всіх на видноті - в застібнутій кобурі, можливо, на запобіжнику і без патрона в стволі.
Виставляючи зброю перед очі загалу, ви подаєте знак: "Я - озброєний, небезпечний, відверто демонструю це і не раджу випробовувати моє терпіння".
Відкрите носіння зброї може бути охолоджувальним душем для тих, хто прагне поконфліктувати на людях з будь-якого приводу.
Для мене, як людини беззбройної, це цілком прийнятний варіант, - він може напружувати, коли ти знаходишся поруч із володарем інструмента вбивства, але, принаймні знаєш, чого очікувати.
***
4. Відкрите носіння зброї має бути дозволене не всім. Для цього потрібна спеціальна ліцензія. Вона має видаватися тільки тому, хто, скажімо, мав справу із зброєю на фронті, чи працюючи патрульним у поліції.
Окрім того це має бути добропорядний громадянин, якому нема чого приховувати - тобто, він добровільно подає електронні декларації про доходи і майно, має постійне легальне місце роботи, обов'язково проживає за місцем реєстрації, акуратно сплачує податки, не ховається від військового обліку...
***
Таким чином відкрите носіння зброї може стати маркером справжнього громадянина України.
***
5. Поряд з цим варто визначити локації, де носіння зброї (у тому числі відкрите) має бути заборонене.
У законодавствах різних держав є свій перелік таких місць. Найчастіше це ті, де збирається багато людей, або так звані "чутливі простори" - там присутність зброї може призвести до катастрофічних наслідків (в школах й коледжах наприклад).
У різних штатах США забороненими для зброї зонами є, окрім шкіл, також будівлі органів державного управління, університети, медичні заклади, громадські парки та дитячі майданчики, церкви та інші релігійні установи, банки, зоопарки та музеї, поштові відділення, бібліотеки, стадіони, казино, ресторани і бари, місця продажу алкогольних напоїв.
До речі, простежується тенденція до розширення такого списку і звуження простору, де відкрите носіння зброї дозволене.
Передбачаю, що хтось із тих, хто бачить у власній зброї панацею, буде цим незадоволений.
Але мене такі обмеження цілком влаштують - не хочеться молитися в храмі поруч з людиною з пістолетом за пазухою.
***
При кожному банку, церкві, сінагозі й стоматологічномукабінеті має бути приміщення із сейфами, куди можна буде на час молитви чи виривання зуба заховати зброю, щоб потім її забрати.
***
6. Але крім відкритого носіння зброї є ще - приховане (в кишені, за ременем, в барсетці, у спеціальній кобурі під пахвою). Як на мене, воно має бути винятком.
І ліцензії на таке носіння слід було би видавати виключно тим, кому це належить за професією, чи через серйозну небезпеку для життя - наприклад, правоохоронцям на пенсії, суддям, приватним детективам, пожежним, рятувальникам тощо.
Тих, хто ризикне носити зброю приховано без спецального на те дозволу (а їх у нас знайдеться чимало), треба карати - як таких чиї дії становлять загрозу для громадської безпеки.
***
7.Вільне володіння і носіння зброї цивільним населенням вимагає високої дисципліни в суспільстві.
Громадян, наприклад, доведеться привчити повідомляти про наявність зброї (при собі чи в авто) під час кожного контакту з поліцією.
І кожен має бути ментально готовим без заперечень віддати свій пістолет представникам влади на першу ж вимогу.
Натомість за поліцією добре було би закріпити право на так зване "тимчасове роззброєння" - коли законна зброя вилучається у власника на весь час спілкування з поліцією і повертається лише після закінчення розмови.
Мало того, в разі обгрунтованої (з точки зору поліції) підозри, або проявів непокори і агресії поліції дозволяється
- "тимчасова конфіскація" зброї без пред'явлення будь-яких ордерів.
***
І власникам зброї доведеться терпіти, бо, як писав Руссо, чим більше ми маємо прав, тим залізнішою має бути суспільна дисципліна і важчим громадянський обов'язок.
***
8. Підозрюю, що повальне озброєння охочого до бикування цивільного "народу" зробить в рази небезпечнішою роботу вартових правопорядку.
А ми маємо їх берегти. Тож цілком справедливим буде - убезпечити їх роботу і посилити гарантії захисту життя і здоров'я.
Саме з цією метою поліціянтам має бути дозволено проводити
персональний (без санкції на те прокуратури чи суду) поверховий обшук одягу (навіть без арешту чи затримання) людей, запідозрених у носінні зброї без ліцензії.
І ні, це не тінь диктатури, це - турбота про безпеку тих, хто ризикує, охороняючи наше життя, здоров'я і майно.
.
9. З тих же міркувань законом варто було би
зобов'язати громадян, які мають при собі зброю, за першої ж вимоги ( у США це усний наказ:"Стоп") опускати зброю на землю. Аби не додавати собі головного болю.
10. Або ж іще таке. Поліції дається право діяти за так званим "континумом сили", тобто в разі зумисної демонстрації кимось зброї, одразу переходити до вищого рівня загрози - не попереджати:"Стій,стрілятиму!", не пуляти з пістолета в небеса, а одразу цілити з метою враження.
11. Чи - як продовження - дозволити поліції брати на себе ініціативу в "підвищенні градусу конфлікту".
Що це значить? А те, що поліціянтам уже не треба буде чекати загострення ситуації з боку озброєного терориста і тільки потім реагувати на неї, а рекомендується бути "на крок попереду"-
Не поклав зброю на землю за наказом поліцейського - поліцейський здійснює постріл вгору.
Направив пістолет в бік людини в поліцейському кашкеті, чи, попри наказ, рушив у його бік - отримуй кулю.
І - не в ногу, як у нашому гуманному суспільстві заведено (бо, не дай Бог, висунуть підозру в "перевищенні достатньої міри"), а в корпус, в тіло, щоб не промахнутися. І
не одну кулю, а як мінімум, більше двох, стільки, скільки треба, аби "зупинити" агресивного носія зброї і не дати йому її застосувати.
12. Але і це ще не все. Зброя в руках її власника, за законом, має бути, насамперед, засобом самооборони, захисту життя - власного і людей, які перебувають поруч. І ніяк не атрибутом для такого собі новоявленого Рембо, який гадає, що може самотужки впоратися з озброєним неадекватом, або йому не терпиться внести свою лепту в перестрілку з карабінів п'яними сусідами.
***
Щоб запобігти такому рембізму, в законі (як на мій простецький розсуд) мають бути прописані умови не тільки придбання, зберігання і носіння цивільними вогнепальних засобів ураження, але й права і обов'язки щодо їх застосування.
І тут теж ніяк не обійтися без спеціальної ліцензії, якою дозволяється брати участь в здійснюваній поліцією операції із затримання озброєного злочинця. Отоді, будь ласка, виявляй свою мужність.
Такі ліцензії цілком можуть видаватися цивільним, які мають спеціальну підготовку - ветеранам поліції, колишнім спецназівцям, приватним детективам.
Причому навіть і в цьому разі свідомий громадянин з пістолетом і відповідною ліцензією не може діяти без усного дозволу офіцера поліції.
***
Багатьом з читачів викладене тут не дуже сподобається. Особливо щодо так званої "презумпції законності у діях поліцейського".
Правоохоронцям у нас не дуже довіряють. І мабуть таки справедливо.
Але я, як законослухняний громадянин і людина, яка не є майбутнім покупцем зброї, все ж, скоріше ризикну довіритися поліціянту, аніж самовпевненому доморощеному ковбою, який переконує сьогодні всіх дописами у Фейсбуці, що може встановити в країні справедливий порядок за допомогою кольта і "доброго слова" - тицьніть лише йому в руку того кольта і зніміть відповідальність за наслідки...
