Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у Вищому антикорупційному суді розповів про ще одну розмову Сергія Кропиви з Єлизаветою Івахненко, і цього разу йшлося не про кол-центри і не про мільйони, а про побутовий борг у 20 тис. грн, який завинив їй один чоловік, пише Сніданок Химери.
Рішення проблеми прокурор запропонував негайно. За словами обвинувачення, Кропива порадив Івахненко написати заяву, щоб, як він сам це сформулював, «догнати і арештувати все, що в нього є».
А далі прозвучав план дій, який варто прочитати повністю і повільно:
«Підозру, знімемо з нього бронь, відправимо в армію і арештуємо його майно».
Розберімо цю фразу по складових, бо кожне слово в ній має свою ціну.
-> Підозра це кримінальне провадження, яке відкривають не для встановлення істини, а для тиску.
-> Зняття броні це позбавлення людини законної підстави залишатися на робочому місці.
-> Відправлення в армію це використання мобілізації як покарання, тобто перетворення захисту країни на інструмент розправи.
-> Арешт майна це фінальний акорд, заради якого все й затівалося.
І все це, за версією обвинувачення, пропонувалося через двадцять тисяч гривень. Не через мільйони, не через актив, не через бізнес-конфлікт, а через суму, яку в Києві витрачають за вечір у ресторані.
Є в цій історії й слід у судовому реєстрі.
3 червня 2026 року Єлизавета Івахненко звернулася до Приморського районного суду міста Одеси з позовом про відшкодування шкоди до громадянина Андрія Бабчинського. Чи йдеться про ту саму людину, яка фігурує в розмові як боржник, достеменно невідомо, і стверджувати це як факт немає підстав. Але збіг обставин і сум змушує звернути на цей позов увагу.
Судове засідання у справі мало відбутися 7 вересня, об 11:05. Найімовірніше, воно не відбулося, і причини цього зрозумілі без пояснень: позивачка того ж дня перебувала в іншому суді, де їй обирали запобіжний захід.
Головне в цьому епізоді навіть не борг і не позов. Головне те, як буденно звучить сама схема в устах прокурора центрального апарату. Підозра, бронь, армія, арешт майна перелічуються через кому, як пункти меню, і жодного сумніву в тому, що всі чотири інструменти доступні за викликом, у розмові не чути.
Саме так і виглядає держава, у якій правоохоронні повноваження перетворилися на приватну послугу.
Для одних це «країна мрій», де підозру можна замовити до вечері.
Для інших, тих, кому зненацька знімають бронь і вручають повістку, це щось зовсім інше.
ТГ Дмитро Чекалкин
